Про крововтрату

Класифікація кровотеч здійснюється за такими параметрами:

По джерелу:

1. Артеріальні кровотечі.
2. Венозні кровотечі.
3. Паренхіматозні і капілярні кровотечі.
4. Змішані кровотечі.

За клінічними проявами:

1. Зовнішні кровотечі.
2. Внутрішні кровотечі.
3. Приховані кровотечі.

Від обсягу дефіциту ОЦК:

1. Легкі (15-25%).
2. Середні (25-35%).
3. Важкі (35-50%).
4. Масивні (більше 50%).

За швидкістю крововтрати:

1. Блискавичні (частіше масивні).
2. Гострі крововтрати.
3. Хронічні крововтрати.

Класифікація кровотеч Американської Колегії хірургів (P. L. Marino, 1998)

Клас I – відповідає втраті до 15% об’єму циркулюючої крові (ОЦК). При цьому клінічні симптоми відсутні або є тільки ортостатична тахікардія (ЧСС при переході з горизонтального положення у вертикальне збільшується на 20 або більше уд. / хв.).

Клас II – відповідає втраті до 25% ОЦК. Основною клінічною ознакою його є ортостатичнагіпотензія або зниження артеріального тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне на 15 або більше мм рт. ст.

Клас III – відповідає втраті від 30 до 40% ОЦК. Виявляється гіпотензією в положенні лежачи на спині, олігурією (сечі менше 400 мл / добу).

Клас IV – втрата більше 40% ОЦК. Характеризується колапсом (вкрай низький артеріальний тиск) і порушенням свідомості аж до коми.

Характеристики кровотеч

Для успішного надання першої допомоги має значення класифікація в залежності від характеру пошкодженої судини.

Атеріальна кровотеча

Походить з артерій, що містять насичену киснем кров. Призводить до швидкої втрати великої кількості крові.

Артерії мають виражену м’язову оболонку, яка при травмі здатна спазмовуватись.

Венозна кровотеча

Її джерело – венозні судини. Ці судини не скорочуються при травмі, проте можуть злипатися, оскільки стінки їх більш тонкі, а діаметр більший, ніж у артерій. Кровотеча повільна, але рясна.

Капілярна кровотеча

Кров витікає iз дрібних судин, найчастіше шкіри і слизових оболонок, крововтрата зазвичай незначна. Хоча може бути рясною при великій рані.

Паренхіматозна кровотеча

Кровотеча з паренхіматозних органів тіла: печінка, селезінка, нирки, легені, підшлункова залоза. Зазвичай такий тип кровотечі зустрічається під час операції. Це змішана кровотеча. Може спостерігатися і при великих пораненнях кінцівок.

Гемостаз

Гемостаз – це фізіологічна реакція організму, спрямована на підтримку рідкого стану крові, а також на запобігання і припинення кровотечі при порушенні цілісності судинної стінки.

Норма тривалості кровотечі становить 3 хвилини, час згортання крові – 2-5 хвилин (по Сухареву), 8-12 хвилин (по Лі-Уайту).

Три етапи гемостазу (див. мал.):

Первинний гемостаз (судинно-тромбоцитарний, мікроциркуляторний):

1) локальне звуження просвіту кровоносних судин (для зменшення припливу крові до місця пошкодження) – мал. А.

2) утворення тромбоцитарної «пробки» – мал. С.

Вториннийгемостаз (плазмовий коагуляційний), що представляє собою взаємодію між факторами і інгібіторами згортання.

Фібриноліз: процес, в результаті якого відбувається розчинення згустку після того, як відновлена ​​цілісність стінки пошкодженої судини – мал. D.

При порушенні цілісності кровоносної судини, для зупинки кровотечі в першу чергу необхідно формування тромбоцитарної «пробки», що закриває дане пошкодження (первинний гемостаз). Основні діючі компоненти крові, які беруть участь в даному процесі – тромбоцити і фібриноген. При їх взаємодії формується тромбоцитарна «пробка» і кровотеча зупиняється.

Запуск каскаду реакцій, в яких беруть участь фактори згортання крові, призводить до формування фибринової сітки, яка стабілізує тромбоцитарну «пробку» і остаточно зупиняє кровотечу (вторинний гемостаз). Цей процес складається з ряду хімічних реакцій за участю різних компонентів плазми. Складні взаємодії ведуть до перетворення розчинного білку фібриногену в нерозчинний білок фібрин, який утворює каркас згустку. Загоєння рани в подальшому усуває пошкодження і починається третій етап гемостазу – фібриноліз, тобто, розчинення згустку. Остаточна зупинка кровотечі в місці пошкодження судини відбувається після формування згустку, який розташовується поза просвітом судини.